Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

о чувстве

  • 1 бить

    1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чем-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінчити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати ляща по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, -ся, хвицяти, хвицати, -ся; (лбом, рогами) буц(к)ати, битися рогами;
    2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти. [Різана птиця - битая птица]; (диких животных и зверей) бити, убивати;
    3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити;
    4) (вбивать) забивати;
    5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати. Бить тревогу - збивати тривогу. Б. в набат - бити на ґвалт, на сполох. Б. в ладоши - плескати, вибивати в долоні. Б. челом - чолом давати, прохати милости. Б. поклоны - бити [гріти] поклони. Бить себя в грудь - битися в груди;
    6) бить масло - колотити масло; (из семян) бити, забивати олію. Б. баклуши - см. Баклуша;
    7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти. [Злість тіпала обома. Пропасниця трясе];
    8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати. [Піна била йому з рота. Кров бухає до голови]. В голове точно молотом бьёт - в голові наче ковалі кують.
    * * *
    1) би́ти; ( ударять) гамсе́лити, гати́ти, побива́ти; ( раздроблять) товкти; ( о часах) вибива́ти, ударя́ти; ( в игре в лапту свинку) ги́лити
    2) (наносить побои, избивать) би́ти, гати́ти, гамсе́лити, товкти́, пері́щити, голо́мшити, товкма́чити, пі́жити, репі́жити, ги́лити, чухра́ти, побива́ти
    3) (птицу, скот) би́ти, рі́зати; ( свиней) коло́ти
    4) ( коровье масло) збива́ти, колоти́ти, розколо́чувати; ( растительное масло) би́ти

    Русско-украинский словарь > бить

  • 2 благодарность

    1) (чувство благодарности) вдячність;
    2) (выражение благодарности словесное или вещественное) дякування, дяка, подяка. [Яке частування, таке дякування. Замість дяки у вічі насміялися]. Приносить благодарность - віддавати подяку, складати подяку.
    * * *
    1) ( о чувстве) вдя́чність, -ності
    2) ( выражение признательности) подя́ка, дя́ка, віддя́ка

    Русско-украинский словарь > благодарность

  • 3 вырываться

    вырваться
    1) вириватися, видиратися и т. д. - см. I. Вырывать;
    2) вихвачуватися, вихватитися, вимикатися, вимкнутися, вибиватися, вибитися, видобутися (вибутися) на волю, виприснути з рук; (о ветви - вырваться вверх) порснути вгору. [Вимкнулися з облоги. Розум мав він про себе, не дуже з ним вихвачувався (Клітка)];
    3) (о чувстве, прорваться) вибухнути. [Тепер тая мука, сльозами вибухнула (Грінч.). Вибухла глибока дикая печаль (Крим.)];
    4) (об огне, пламени, дыме) вихвачуватися, вихоплюватися, бухати, бухнути, жахати, жахнути, ударити, гаснути, шагати, шагнути; бурхати, пошибати.
    * * *
    I несов.; сов. - в`ырваться
    1) вирива́тися, вирватися; ( выдираться) видира́тися, ви́дертися и ви́дратися
    2) (стремительно появляться, выходить) вирива́тися, ви́рватися, вихо́плюватися, ви́хопитися и мног. повихо́плюватися; (о пламени, дыме) жаха́ти, жахну́ти, шуга́ти, шугнути, вибуха́ти и бу́хати, ви́бухнути, жбу́хати, жбу́хнути
    3) страд. несов. вирива́тися; видира́тися; висми́куватися; вихо́плюватися, вихва́чуватися
    II несов.; сов. - в`ырыться
    вирива́тися, ви́ритися; вико́пуватися, викопатися

    Русско-украинский словарь > вырываться

  • 4 загораться

    загореться
    1) займатися, за(й)нятися, запалюватися, запалитися, загорятися, загорітися, підпалюватися, підпалитися. [Вночі зайнялася хата. Губка зайнялася і почала тліти. Моє серце загорілося (Л. Укр.). Серце моє запалюється помстою (Васильч.). Підпалював, підпалював у печі - не підпалюються дрова];
    2) (зардеться) займатися, за(й)нятися, зашарітися, зажаріти, спалахнути, спахнути; срвн. Вспыхивать, вспыхнуть. [На його виду зайнявсь рум'янець (Н.-Лев.). Зажаріли голівки горицвіту (Васильч.)];
    3) (засветиться) займатися, за(й)нятися, загорятися, загорітися, сов. зазоритися, зазоріти. [Пишно займалися зорі (Л. Укр.). Крізь хмару сонце занялось (Шевч.). Мов зоря зазорилася. Зазоріли на небі зорі]. -релась война - спалахнула (спахнула) війна.
    * * *
    несов.; сов. - загор`еться
    1) загоря́тися и загора́тися, загорі́тися, займа́тися, зайня́тися, -йму́ся, -ймешся; (сов.: запылать) запала́ти, розпала́тися; ( вспыхивать) спала́хувати, -ла́хую, -ла́хуєш, спалахну́ти; ( начинать светиться) засві́чуватися, -чується, засвіти́тися, -сві́титься и мног. позасві́чуватися
    2) перен. загоря́тися и загора́тися, загорі́тися; (сов.: сильнее) запала́ти; ( о сильном чувстве) запа́люватися, запали́тися, розпа́люватися, розпали́тися

    \загораться ре́лось уви́деть кого — безл. загорі́лось (закорті́ло) поба́чити кого́

    се́рдце (душа́, кровь) \загораться ра́ется, \загораться ри́тся — се́рце (душа́, кров) загоря́ється (загора́ється), загори́ться

    Русско-украинский словарь > загораться

  • 5 заронить

    -ся см. Заранивать, -ся.
    * * *
    1) зарони́ти; (пробудить, вызвать - о чувстве, мысли) збуди́ти, ви́кликати, -кличу, -кличеш

    \заронитьть в ду́шу что — зарони́ти (уки́нути) в ду́шу що

    2) (уронить за что-л., куда-л.) упуска́ти, упусти́ти (упущу́, упу́стиш); ( забросить) ки́нути, заки́нути

    Русско-украинский словарь > заронить

  • 6 защемить

    1) (заныть) защеміти, засксміти, занити, (диал.) залоп[к]тати. [Від солодкого жала защеміло бідне серце (Ворон.). Заболить тебе голова, защемлять руки. (Рудан.). Сіль зайшла у виразку - так залоптало (Харк.)]. -мило сердце - защеміло, зайшлося серце;
    2) см. Защемлять.
    * * *
    I см. защемлять II
    ( начать щемить) защемі́ти, -ми́ть; (о чувстве боли, тоски) заскі́млити, диал. замло́їти; ( заныть) зани́ти, -ни́є, заскні́ти

    Русско-украинский словарь > защемить

  • 7 накатывать

    накатать
    I. 1) (дорогу колёсами) накочувати, накотити, (полозьями) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (торить) торувати, уторовувати, уторувати, (о мног.) понакочувати, пона[пов,попро]тирати, повторовувати що. [Гладкий протерли шлях мужицькі сани (Франко)];
    2) (навивать) навивати, нави(ну)ти, накачувати, накачати, нагортати, нагорнути, (наматывать) намотувати, намотати, (о мног.) понавивати, понакачувати, понагортати, понамотувати що на що. [Навинув картину на качалку (Київ)];
    3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) накачувати, накачати, (шариков из хлеба ещё) накручувати, накрутити, (сена) нагромаджувати, нагромадити, (о мног.) понакачувати, понакручувати, понагромаджувати чого;
    4) (чего: придавая гладкость, плоскость) накачувати, накачати; (о белье) накачувати, накачати, (на станке) намаґльовувати, намаґлювати; (о металлах) накачувати, накачати, навальцьовувати, навальцювати; (о шерсти) навалювати, наваляти и навалити, набити; (о мног.) понакачувати, понамаґльовувати, понавальцьовувати, понавалювати чого; б) (чего: навозить) навозити, навезти и навозити чого;
    6) (кого: навозить) накатувати, накатати, попокатати кого (кіньми). [Добре попокатав дітей (Богодух.)];
    7) (что: наделать во всю) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити, начісувати, начесати що. [Накатав я йому листа довжелезного (Київ)]. Накатанный -
    1) накочений, натертий, у[про]тертий уторований, понакочуваний, пона[пов,попро]тираний, повторовуваний. -ная дорога - накочена и т. п. дорога, накочений (битий) и т. п. шлях. [Їхав добре накоченим шляхом (Грінч.)];
    2) навитий и навинутий, накачаний, нагорнутий и нагорнений, намотаний, понавиваний, понакочуваний, понагортаний, понамотуваний;
    3) накачаний, накручений, нагромаджений, понакачуваний, понакручуваний, понагромаджуваний;
    4) накачаний, намаґльований, навальцьований, наваляний, набитий, понакачуваний, понамаґльовуваний, понавальцьовуваний, понавалюваний;
    5) навезений;
    6) накатаний, нашкварений. -ться -
    1) накочуватися, накотитися, понакочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п.;
    2) (покататься вдоволь) - а) (перекатываясь) накачуватися, накачатися; б) (ездя) накатуватися, накататися, (верхом, сов.) наїздитися верхи; (с горки на салазках) наспускатися з гори; (на коньках) набігатися на ковзана[я]х; (по льду) на(с)ковзатися, насовгатися (на льоду).
    II. Накатывать, накатить, накатнуть, действ. з. -
    1) что на что - накочувати, накотити, скочувати, скотити, (о мног.) понакочувати, поскочувати що на що. [Накотили хуру з дровами на терези, зважили (Богодух.). Скотили деревину на дроги (Чорвоногр.)];
    2) -вать, -тить, что, чего куда к чему - накочувати, накотити, (о мног.) понакочувати що, чого, куди, до чого. [Накотили каміння (Київщ.). Накотили діжок до льоху (Канівщ.)]. Накаченный -
    1) накочений, скочений, понакочуваний, поскочуваний;
    2) накочений, понакочуваний. -ться -
    1) накочуватися, накотитися, скочуватися, скотитися, пона[пос]кочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п. [Колесо накотилося на пень (Брацл.)];
    2) (вином) - см. Накачиваться 2 (под Накачивать);
    3) (о плодах) см. Наливаться 2. II.. Накатывать, накатить, ср. з. -
    1) наїздити и наїжджати, наїхати, понаїздити и понаїжджати. [Наїхало до нас гостей багато, - відкіля їх стільки понаїздило? (Богодух.)];
    2) -ть и -ться (о грозе, туче) насувати(ся), насунути(ся); см. Надвигаться;
    3) (у хлыстов, сов.) насунути, наринути, налетіти на кого.
    * * *
    I несов.; сов. - накат`ать
    1) ( наезжать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -ко́тиш и мног. понако́чувати; ( укатывать дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уто́рувати, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш)
    2) (наготавливать, катая) нака́чувати, накача́ти
    3) (рисунок, резьбу) спец. нака́тувати, наката́ти
    4) (навёртывать, наматывать, катаясь) нака́чувати, накача́ти
    5) ( наглаживать катком) нака́чувати, накача́ти
    6) (сов.: написать быстро) наката́ти
    II несов.; сов. - накат`ить
    1) (надвигать; катя, собирать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -коти́ш
    2) ( наезжать) наїжджа́ти и наїзди́ти, -їжджу́, -їзди́ш, наї́хати, -ї́ду, -ї́деш
    3) (перен.: внезапно появляться, возникать) насува́ти, насу́нути, насува́тися, насу́нутися
    4) (на кого - о чувстве, состоянии) нахо́дити, -дить, найти́, -йде и -йде́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого)

    на него ча́сто \накатывать тывает — безл. на ньо́го ча́сто находить (нападає)

    Русско-украинский словарь > накатывать

  • 8 обоняние

    чувство) нюх (-ху); (действие) нюхання. Воспринимать, воспринять -ем - чути, почути, зачути (носом), занюхати.
    * * *
    1) ( о чувстве) нюх, -у

    о́рганы обоня́ния — о́ргани ню́ху

    2) ( действие) ню́хання

    Русско-украинский словарь > обоняние

  • 9 отвращение

    1) відвертання, відвернення. Для -ния опасности - щоб відвернути (усунути) небезпеку;
    2) нехіть (-хоти) до чого, відворот від чого, осоруга на що; (омерзение) огида, огидження, гидливість, огидливість, гидування, обрида, обридження, обридливість (-вости), обридь (-ди), (с оттенком презрения) відраза до кого, до чого и проти кого, проти чого. -ние от пищи (к пище) - нехіть до їжі. До -ния - до несхочу, до обридження, до прикріння. Устать до -ния ко всему на свете - утомитися до осоруги на світ цілий. Вызывать, возбуждать чувство -ния в ком, внушать чувство -ния кому - викликати (прокидати) в кому почуття огиди (гидливости, огидливости, обридливости, гидування, відрази), мерзити кому, бридити кому. Питать, чувствовать, испытывать -ние к кому, к чему - почувати огиду (огидливість…) до кого, до чого, бридитися ким, чим. Срв. Брезгать, Гнушаться.
    * * *
    1) ( действие) відверта́ння, відве́рнення
    2) ( о чувстве) оги́да, відра́за, оги́дливість, -вості, обри́дливість; обри́дження, осору́га; ( нерасположение) не́хіть, -хоті

    Русско-украинский словарь > отвращение

  • 10 печь

    I. сущ. ж. р., ум. печка піч (р. печи), ум. пічка, пічечка, (небольшая для варки пищи летом во дворе или в сенях) кабиця, кабичка. Кухонная печь - вариста піч. Печь голландская, комнатная - груба, ум. грубка. Класть печь - становити (ставляти) піч, грубу. Затопить печь - розпалити піч, грубу, запалити, розпалити, затопити, розтопити в печі (в грубі). Из семи печей хлеб едал - бував у бувальцях. В печи уже совершенно погасло - в печі вже ні хуху, ні духу. Что в печи, то на стол мечи - що хата має, тим і приймає; чим хата багата, тим і рада. Печь банная для пара - кам'янка. Обжигальная печь - горен (-рна) и горно (-рна, ср. р.), (для выжига извести) вапнярка, вапельня, (гончарная) ганчарська піч, ганчарський горен; (для обжига кирпичей) гартовня, палянка. Плавильная, доменная печь - гамарна піч, гамарня, гута; (коксовальная) кокусна піч. Стекловарная печь - гута. Печь для гонки смолы - мазарня. Печь для выжигания угля - углярня.
    II. и печи гл.
    1) пекти (н. вр. печу, -чеш…, -чуть). [І сьогодні хліб печу, і завтра пектиму];
    2) (жечь) пекти, палити, пражити, жарити, парити, смалити. Солнце -чёт - сонце пече (палить, пражить и т. д.).
    * * *
    I глаг.
    пекти́; (о солнце; о чувстве жжения) пали́ти; ( о солнце), пря́жити, пра́жити; нестерпно палити
    II сущ.
    пі́ч, род. п. пе́чі; (комнатная, голландская) гру́ба

    Русско-украинский словарь > печь

  • 11 подкатывать

    подкатать и подкатить
    1) (что-л. катящееся) підкочувати, підкотити, підточувати, підточити, (под навес) заточувати, заточити. [Вози підкочуйте (підточуйте) до комори, будемо навантажувати. Підкотив камінь до хати. Заточи воза під повітку];
    2) (подъезжать к подъезду) підбігати, підбігти, підкочуватися, підкотитися. [По другий бік вулиці котився візок і підкотився під ворота (Неч.-Лев.)];
    3) (глаза) підкочувати, підкотити, закочувати, закотити. [Закочувала під лоба очі. Підкочує білки під лоба]. Подкатанный - підк[т]очений; (о глазах) підкочений, закочений.
    * * *
    I несов.; сов. - подкат`ить
    1) підко́чувати, підкоти́ти и попідко́чувати; (повозку диал.) зато́чувати, заточи́ти

    \подкатывать глаза́ — підко́чувати, підкоти́ти (зако́чувати, закоти́ти) о́чі

    2) (подъезжать) під'їжджа́ти и під'їзди́ти, під'ї́хати и попід'їжджа́ти и попід'їзди́ти, підко́чувати, підкоти́ти, ( о повозке) підко́чуватися, підкоти́тися
    3) (о чувстве боли, тяжести) підступа́ти, підступи́ти, підко́чуватися, підкоти́тися
    4) (перен.: приближаться) підко́чуватися, підкоти́тися
    II несов.; сов. - подкат`ать
    (рукава, брюки) підка́чувати, підкача́ти, підко́чувати, підкоти́ти, попідка́чувати, попідко́чувати

    Русско-украинский словарь > подкатывать

  • 12 подкатываться

    подкататься и подкатиться підкочуватися, підкотитися, підточуватися, підточитися (о глазах) підкочуватися, підкотитися, закочуватися, закотитися.
    * * *
    I несов.; сов. - подкат`иться
    підко́чуватися, підкоти́тися и попідко́чуватися; (о чувстве боли, тяжести) підступа́ти, підступи́ти
    II
    підка́чуватися, підко́чуватися

    Русско-украинский словарь > подкатываться

  • 13 поколоть

    1) (острием копья, иглы и и т. п.) поколоти, поштрикати, пошпигати. [Поколола пальці голкою]. -лоть на смерть многих - поколоти, позаколювати. В боку -лоло немного да и прошло - у бік пошпигало трохи та й минулося;
    2) (расколоть дрова) поколоти; (лучину) поскипати; (лёд, сахар) побити, подрібнити. Поколотый - поколотий, поколений, поштриканий; поскипаний; побитий, подрібнений.
    * * *
    I
    ( на части) поколо́ти; ( дрова) поруба́ти
    II
    1) ( уколоть) поколо́ти
    2) ( о чувстве боли) безл. поколо́ти; пошпига́ти
    3) ( убить) поколо́ти

    Русско-украинский словарь > поколоть

  • 14 прорывать

    прорвать
    I. проривати, прорвати що; (вырвать) виривати, вирвати що (греблю); (одежду) продирати, продрати и продерти, роздирати, розідрати и роздерти що (одежу); (пропалывать) проривати, прорвати, пробирати, пробрати, прополювати, прополоти; (о мн.) попроривати, пороз[попро]дирати; попробирати, попрополювати що. [Нащо-ж ти, доню, стелю проривала? (Чуб.). Водиця гребельку прорвала (Основа). Болячка набрякла та й прорвала (Грінч.)]. -вать неприятельские ряды - прорвати ворожі лави. -вало кого - прорвало кого. [Савчука як-раз прорвало (Виннич.)]. Прорванный - прорватий и прорваний; продертий, розідраний, роздертий; пробраний, прополотий. -ться -
    1) прориватися, прорватися, бути прорватим (прорваним) (об одежде) продиратися, продертися и продратися, бути продертим и т. д.; (о нарыве) проривати и прориватися, прорвати и прорватися. [Піймали дуже багато риби, аж невід їх проривався (Єванг.). Ледве промінь прорветься на мить знову хмари (Л. Укр.). Німим отверзуться уста, прорветься слово, як вода (Шевч.). Прорвалася загата (Кримськ.). Мішок прорвався (продерся)];
    2) (сквозь что) прориватися, прорватися, (продираться) продиратися, продертися, (пробиваться) пробиватися, пробитися крізь що. [Сурма проривається крізь галас (Л. Укр.). Ринули в тісні проходи, кудою хтів продертися Зогак (Крим.)];
    3) прохоплюватися, прохопитися, (обычно о чувстве) вибухати, вибухнути. [Забавки, в яких искрами прохоплюються передчуття будучини (Ніков.). Вибухла глибока, дикая печаль (Крим.)];
    4) (бывать) випадати, випасти, траплятися, трапитися.
    II. Прорывать, прорыть - проривати, прорити, (прокапывать) прокопувати, прокопати, (о мн.) попроривати, попрокопувати що, крізь що. [Носом прорию (Рудч.). Прокопали хідники]. -рыть нору - прорити, проточити нору. -рыть канал - прорити канаву. Вода -ла - вода прорила (промила) берег. Прорытый - проритий, прокопаний. -ться - прориватися, проритися, бути проритим, прокопуватися, прокопатися, бути прокопаним; см. Прокапываться.
    * * *
    I несов.; сов. - прорв`ать
    1) прорива́ти, прорва́ти и попрорива́ти
    2) (несов.: рвать в течение определённого времени) рва́ти [ці́лу годи́ну], прорва́ти
    II несов.; сов. - прор`ыть
    1) прорива́ти, прори́ти и попрорива́ти; ( прокапывать) проко́пувати, прокопа́ти и попроко́пувати
    2) (несов.: рыть в течение определённого времени) ри́ти [ці́лий день], прори́ти

    Русско-украинский словарь > прорывать

  • 15 связывать

    несов.; сов. - связ`ать
    1) зв'я́зувати, -зую, -зуєш, зв'яза́ти (зв'яжу́, зв'я́жеш) и мног. позв'я́зувати; (соединять) сполуча́ти, сполучи́ти, -лучу́, -лу́чиш; ( о чувстве дружбы) єдна́ти, поєдна́ти; ( увязывать) пов'я́зувати, пов'яза́ти

    не мочь (не уме́ть) \связывать за́ть двух слов — не могти́ (не вмі́ти) зв'яза́ти двох слів

    \связывать за́ть по рука́м и [по] нога́м кого́ — зв'яза́ти ру́ки й но́ги кому́

    \связывать за́ть сло́вом — зв'яза́ти сло́вом

    2) ( изготовлять вязкой) вив'я́зувати, ви́в'язати и мног. повив'я́зувати; (о чулках; о сетях) спліта́ти, сплести́ (сплету́, сплете́ш) и мног. поспліта́ти

    Русско-украинский словарь > связывать

  • 16 скорбь

    1) скорбо́та, [глибо́кий] сум, -у, скру́ха; ( о чувстве горечи) жаль, род. п. жа́лю и жалю́, жа́лощі, -щів; ( тоска) ту́га, журба́, диал. жура́, журбо́та; ( о ком-чём) уболіва́ння (за ким-чим)
    2) ( беда) біда́, ли́хо; ( несчастье) неща́стя, безща́стя
    3) ( болезнь) хворо́ба, хво́рість, -рості, неду́га, сла́бість; ( боль) біль, род. п. бо́лю

    Русско-украинский словарь > скорбь

  • 17 смирение

    1) ( действие) упоко́рювання, упоко́рення; угамо́вування, гамува́ння, угамува́ння; прибо́ркування, прибо́ркання
    2) ( о чувстве) поко́ра, покі́рливість, -вості, смире́ння, смире́нність, -ності; смирнота́, самопоко́ра; уклі́нність; резиґна́ція
    3) ( кротость) ла́гідність, сми́рність, суми́рність; ( покорность) покі́рність

    Русско-украинский словарь > смирение

  • 18 сокрушительный

    1) нищівни́й, розтро́щувальний
    2) ( о чувстве) глибо́кий, си́льний; см. потрясающий 2)

    Русско-украинский словарь > сокрушительный

См. также в других словарях:

  • МОРАЛЬ, ОСНОВАННАЯ НА ЧУВСТВЕ — характеристика морали, которая видит мотивы нравственной воли и поступков в чувствах, склонностях, аффектах (главные представители этого направления: Шефтсбери, Хатчисон); противоположность – рассудочная мораль. Философский энциклопедический… …   Философская энциклопедия

  • учение о чувстве прекрасного — сущ., кол во синонимов: 1 • каллиэстетика (1) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …   Словарь синонимов

  • ДУША — Бумажная душа. Прост. Пренебр. Бюрократ, формалист. Ф 1, 176; БТС, 290. [Вся] душа в горсти у кого. Арх. О состоянии душевного расстройства, напряжения, беспокойства. АОС 9, 370. Всякому душа нужна. Ворон. Уверение в правильности, истинности… …   Большой словарь русских поговорок

  • 2.2.4.2. — 2.2.4.2. Предложения, отображающие ситуацию становления эмоционального состояния Типовая семантика Человек приходит в какое л. эмоциональное состояние, проникаясь каким л. чувством. Базовая модель СУБЪЕКТ ПРЕДИКАТ СТАНОВЛЕНИЯ ЭМОЦИОНАЛЬНОГО… …   Экспериментальный синтаксический словарь

  • ВКУС — чувство совершенства, имеющееся у человека и способное склонить его к принятию определенных суждений. Понятие В. существенно уже понятия здравого смысла, В. опирается на непосредственное чувство, а не на рассуждение. И. Кант характеризовал В. как …   Философская энциклопедия

  • СЕРДЦЕ — Большого сердца. Разг. Отзывчивый, добрый, душевно щедрый. ФСРЯ, 420. Выкинуть из сердца кого. Горьк. Забыть кого л. БалСок, 29. Вырывать/ вырвать из сердца кого, что. Разг. Заставлять себя забывать о ком л., о чём л. ФСРЯ, 96; ЗС 1996, 303; БТС …   Большой словарь русских поговорок

  • ГЛАЗ — Анютин глаз. Арх. То же, что анютины глазки (ГЛАЗОК). АОС 9, 79. Без глаз. 1 Ряз. В отсутствие кого л. ДС, 110. 2. (ходить). Жарг. угол. Не иметь паспорта. СРВС 1, 35. Беречь глаз на глаз кого. Прибайк. О же, что беречь пуще глаз. СНФП, 40.… …   Большой словарь русских поговорок

  • СМЕРТЬ —         естеств. конец всякого живого существа.Человек, в отличие от всех др. живых существ. сознаёт свою смертность; с т. зр. осознания смысла С. как завершающего момента человеч. жизни С. и рассматривалась философией.         Отношение к С. во… …   Философская энциклопедия

  • УНАМУНО — (Unamuno) Мигель де (1864 1936) исп. писатель, философ, ученый. У. выявляет радикальную антиномию, присущую сознанию. Сознание есть порождение рефлексии, а рефлексия предполагает ограничения. Обладать сознанием значит осознавать свою… …   Философская энциклопедия

  • ЧУВСТВО ВИНЫ — – аффективное состояние, характеризующееся проявлением страха, угрызений совести и самоупреков, ощущением собственного ничтожества, страдания и потребности в раскаянии.    Представления о чувстве вины содержались в различных работах З. Фрейда.… …   Энциклопедический словарь по психологии и педагогике

  • Белинский, Виссарион Григорьевич — — родился 30 мая 1811 года в недавно присоединенном к России Свеаборге, где его отец, Григорий Никифорович, служил младшим лекарем флотского экипажа. Фамилию свою Григорий Никифорович получил при поступлении в семинарию от своего учебного… …   Большая биографическая энциклопедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»